1.2 Характеристика історичної епохи і обґрунтування вибору базової моделі зачіски

Варварські племена та народності перебували у стадії розкладу первіснообщинного ладу і мали низький рівень суспільного й культурного розвитку. Основна маса населення складалася з вільних виробників -- воїнів, що займалися мисливством, скотарством і землеробством. З розкладом первіснообщинного ладу поступово виділялася родова знать, яка зосередила у своїх руках багатство й владу.

Перші відомості про скіфів, які населяли причорноморські степи від гирла Дунаю до Дону, сягають VII ст. до н.е. Скіфи були переважно кочовими скотарськими племенами. Підтримуючи тісні стосунки із Стародавньою Грецією, вони підпадали під певний вплив античної культури. В костюмі це виявлялося лише у прикрасах, озброєнні та окремих деталях. Чоловічий костюм складався з сорочки, штанів, каптана, які виготовляли з грубої тканини та із шкіри. Каптани підперезували шкіряним поясом з металевими бляхами, прикрашеними чеканкою. Одяг також доповнювали хутром. Чоловіки носили довге розпущене волосся, що вільно спадало на плечі, повну бороду і вуса. Волосся підвязували лобною повязкою або підтримували металевим ободом (Додаток 2, мал. 1).

Жіночий костюм складався з довгої сорочки та каптана. Зачіска у жінок була дуже простою. На довге розпущене волосся одягали високий конусоподібний ковпак із трикутною прикрасою над чолом, а поверх накидали покривало (Додаток 2, мал. 2).

На початку І тис. до н. е. кельти розселилися по всій Західній Європі й утворили ряд племінних союзів і народностей, з яких найзначнішими були галли та бритти. Будучи основним обєктом римської експансії, майже всі кельтські народності до початку нашої ери втратили самостійність.

Чоловічий костюм кельтів складався з туніки, штанів, плаща, повязки на стегнах у вигляді спідниці -- кілт. Взуття мало назву «galliсае», тобто галльське (галоші). Його виготовляли з шматка шкіри.

Досить своєрідно кельти прибирали голову. Чоловіки носили довге волосся, зачесане від чола назад, що вільно спадало на плечі та спину. Його підтримували металевим ободом. Представники родової знаті іноді заплітали бічні пасма волосся в коси або дрібні плетінки, що спускалися спереду на плечі та груди.

Знатні кельти, особливо в Галлії, майже завжди голили бороду, але відрощували довгі густі вуса, які іноді звисали аж до грудей.

Жіночий костюм складався з довгої, прямого крою спідниці, підперезаної широким поясом із бляхами та пряжкою. Інколи спідницю підтримували шлейками, її доповнював безрукавий ліф або корсаж із шкіри. Жінки з середовища родової знаті носили довгу туніку -- плащ. Довге розпущене волосся часто підтримували ободами. Бічні пасма волосся іноді заплітали в коси (Додаток 2, мал. 3).

Протягом другої половини І тис. н.е. давні германці розселялися на території між ріками Рейном і Ельбою.

Чоловічий костюм германців складався з туніки, нарамника з грубої тканини й плаща із шкур тварин. Пізніше зявилися штани.

Давні германці мали довге волосся, розпущене по плечах та спині або підвязане пучком, який стирчав зверху і мав найрізноманітніші вибагливі форми (Додаток 2, мал. 4). Рабам і злочинцям у деяких племенах вистригали волосся на тімї. Типовим було відрощування повної довгої бороди, проте чоловіки деяких племен нерідко голили бороди й носили тільки довгі вуса (франки, скандинави).

Основа зачіски у германських жінок -- завжди розпущене довге волосся, розділене спереду проділом і підтримуване ободом або повязкою на чолі. Іноді бічні пасма заплітали в коси чи плетінки, що спускалися на плечі й груди.

У жінок багатої верхівки варварських племен і народностей зустрічалися зачіски, які нагадували римські в пізній період, а також деякі візантійські. Такі зачіски нерідко доповнювали сітками (Додаток 2, мал. 5).

Багаті жінки носили блискучі масивні металеві прикраси, зокрема золоті, часто покриті яскравою кольоровою емаллю, а також прикраси із золотого дроту. Чоловіки прикрашалися не менше, ніж жінки.

Типовими прикрасами були нашийні обручі, браслети, які надівали на руку вище та нижче ліктя, біля запястя, а також персні, застібки фібули, пряжки для поясів, брошки й різні бляхи та пластинки або оздоблювали пояси, або носили їх як нагрудні прикраси. Поширеними були й діадеми та обручі на голову. Орнаментальне декорування прикрас, частин і елементів одягу зводилося переважно до двох типів: суто геометричного орнаменту та орнаменту так званого тваринного мотиву. Перший тип набув найбільшого розвитку в кельтів у формах складних переплетінь мотузяного узору, в яких переважали спіраль та інші криволінійні, примхливо зігнуті фігури. Другий тип був поширений серед скіфів, а в поєднанні з плетеним орнаментом -- у давніх германців.