Фонд Кременчуцького машинобудівного технікуму міського архіву як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997)

дипломная работа

ВСТУП

Тема нашої роботи знаходиться на перетині щонайменше трьох наукових дисциплін: архівознавства, галузевої історії та краєзнавства. Відповідно актуальність дослідження можна розглядати в кількох аспектах.

По - перше, лібералізація економіки, ідеологічний плюралізм, повязані з проголошенням Акту незалежності України та розбудовою незалежної Української держави викликали глибинні зміни соціально - політичного та економічного життя країни. В пошуках відповіді на питання про причини сучасних проблем і негараздів, суспільна думка все частіше звертається до історичної памяті, історичного досвіду минулих поколінь. Проте стрімке падіння політичної культури та моральної складової в усіх видах діяльності українців, у тому числі й наукової, породжує в широких колах української громадськості зневіру в обєктивності та неупередженості не лише оцінки сучасного стану нашого суспільства та перспектив на майбутнє, але і висновків щодо історичного минулого.

В історичних дослідженнях сьогодні зміщується акцент з посилання на авторитети, якими б визначними вони не були, на прискіпливе вивчення першоджерел. А відтак вперше за всю новітню історію України проявляється досить широка громадська зацікавленість архівною справою, документом як носієм історичної правди, станом місць зберігання документів, тобто національними архівами, та можливістю, за потреби, отримання вчасної і якісної необхідної інформації.

Підвищують інтерес до архівної справи справді неймовірні можливості сучасних інформаційних технологій, завдяки яким зявилася можливість, наприклад, дізнатися про долю сотень тисяч радянських воїнів, котрі зникли безвісти на полях боїв Великої Вітчизняної війни та в фашистських концтаборах. Завіса невідомості, котра не давала спокою рідним та близьким зниклих захисників Вітчизни впродовж майже 70 років, піднімається за кілька хвилин завдяки простому натисканню на клавіші компютера.

Можливості сучасних інформаційних технологій у поєднанні з багатством архівних фондів України по - справжньому невичерпні. Це і зумовлює ставлення до архівного документа сьогодні як до головного джерела наукових досліджень у гуманітарній сфері.

По - друге, перефразуючи відоме прислівя “прекрасне поряд”, можна сказати “істина поряд”, маючи на увазі, що не лише центральні архіви зберігають до часу справжню, а не фальсифіковану історію, але й архіви місцеві, обласні, міські, районні, фонди яких поки що навіть не розпочали досліджувати по - справжньому. Саме місцеві архіви, як на нашу думку, зможуть суттєво посприяти в розвитку регіонального краєзнавства, піднести його на новий, більш високий рівень.

На жаль, однією з найболючіших проблем кременчуцького краєзнавства є майже повна втрата місцевих архівів - історичного, міського, відомчих, приватних, родинних у роки Великої Вітчизняної війни. Саме це одна з головних причин існування великих “білих плям” у місцевій історії, насамперед, дожовтневого та довоєнного періодів. Серед них історія освіти в Кременчуці. На сьогодні, не зважаючи на значне збільшення публікацій з історії рідного міста впродовж останніх двадцяти років, освітянська історія все ще перебуває поза межами кременчуцького краєзнавства. Відсутні публікації з історії дожовтневої освіти Кременчука, лише одна робота [14, 30с.] присвячена історії довоєнної освіти Крюкова, довоєнна школа Кременчука - суцільна “біла пляма”, повоєнна історія освіти в Кременчуці представлена лише монографіями: “Кременчуцький державний політехнічний інститут” [16, 281с], “Кременчуцький медичний коледж” та “45 років у небі над Кременчуком” [26, 186с.] з історії Кременчуцького льотного колледжу.

Науково - теоретичною базою дослідження з питань архівознавства та діловодства є теоретичні та практичні розробки вітчизняних вчених, таких як: Л.О. Драгомиров, К.Є. Новохатський [11], Ю.І. Палеха, Н.О. Леміш [19], Н. Ю. Рогожин [22], А.А. Соляник [23], М.В. Стенюков [24], К.А. Теренович [25].

Обділений увагою істориків - краєзнавців виявився і найбільш популярний серед кременчуцької молоді повоєнних часів - Крюківський машинобудівний технікум, 65-річчя з часу відновлення якого після знищення на початку Великої Вітчизняної війни, виповнюється в 2009 році. Можливо, на заваді вивчення та написання власної історії працівникам Крюківського машинобудівного технікуму стала структурна перебудова навчального закладу і перепідпорядкування його Кременчуцькому державному політехнічному інституту (зараз Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського). Університет, у свою чергу, наступного року має намір відсвяткувати перше десятиріччя з часу свого заснування. Таким чином, Крюківський машинобудівний технікум виявився на перетині двох ювілейних дат, що є додатковим приводом до осмислення його непростої історії. Ювілейні дати завжди спонукають до погляду в минуле, аби досвід успіхів і невдач став запорукою і пересторогою на шляху в майбутнє.

По - третє, система освіти в Україні зараз мовби завмерла в очікуванні подальших реформ. Впродовж усіх років незалежності освітянська громада активно обговорювала принципи та напрямки, шляхи та методи майбутнього реформування української школи. І якщо в 90-х роках найгучнішими були голоси, які стверджували необхідність створення нової української школи на засадах національної, народної педагогіки, то після підписання Болонської декларації головним напрямом розвитку системи освіти в Україні стає її уніфікація до загальноєвропейських стандартів. У звязку з цим постало питання про подальшу долю технікумів - однієї з ланок середньої спеціальної освіти, як вона склалася за радянських часів. Закладів, подібних технікумам в європейській структурі освіти не існує. Отже, технікуми чекають реформування. Якими будуть шляхи реформування поки що не відомо. Висловлюється думка про те, що найкращі з них за рівнем підготовки фахівців та матеріально - технічної бази можуть бути перетворені на структурні підрозділи вищої школи (що, власне, і відбулося з Крюківським машинобудівним технікумом у 1997 році), а решта будуть реформовані в професійно - технічні училища, котрі стануть готувати кваліфіковані робітничі кадри для вітчизняної промисловості. Та перш ніж розпочинати широкомасштабні реформи вітчизняної середньої спеціальної освіти, вищої школи, освіти загалом, доцільно, як на нашу думку, проаналізувати успіхи і здобутки, помилки і невдачі попереднього історичного періоду української освіти, аби переймаючи все краще з світового освітянського досвіду, не ігнорувати і не відкидати свого власного. Дослідження з історії технікумів мають доповнити і збагатити галузеву історію освіти нашої держави, котра на сьогодні вивчена далеко неповно.

Виходячи з міркувань, викладених вище, темою дипломної роботи було обрано “Фонд Крюківського машинобудівного технікуму архівного відділу Кременчуцької міської ради як джерело дослідження історії середньої спеціальної освіти в Кременчуці (1944-1997рр.)”.

Обєктом дослідження є джерелознавча база історії Крюківського машинобудівного технікуму (1944-1997рр.).

Предмет дослідження - фонд № 69 архівного відділу Кременчуцької міської ради “Крюківський машинобудівний технікум”.

На жаль, окреме дослідження, присвячене Крюківському машинобудівному технікуму, відсутнє як на рівні архівознавства, так і в краєзнавчій літературі. З історії архівного будівництва в Кременчуці існує, власне, тільки одна публікація директора міського архіву “Про розвиток архівної справи в м. Кременчуці (1933 - 2008 роки)” Л.І.Козлової.

Кременчуцьке краєзнавство відгукнулося на існування технікуму кількома короткими рядками. Зокрема, у путівнику по місту за 1985р. вміщена коротка оглядова стаття про Крюківський машинобудівний технікум [15,с. 76], в монографії “Кременчуцький державний політехнічний інститут” [16, 281с.] знаходимо фото навчального корпусу технікуму та згадку про факультет молодших спеціалістів (таку назву мав технікум у складі Кременчуцького державного політехнічного інституту наприкінці 90-х років минулого століття) в рекламному аркуші. Ще одна згадка про попередника Крюківського машинобудівного технікуму - Кременчуцький єврейський електромеханічний технікум, вміщена в книзі “Улицами старого Кременчуга” [17, с.89-90]. В “Нарисі історії Кременчука” [18, с.168] Крюківський машинобудівний технікум вказується як база, на якій було засновано Кременчуцький автомеханічний технікум. До речі, назва останнього вказана невірно “автомобільний” замість “автомеханічний”.

У звязку з вкрай обмеженими літературними джерелами, головним джерелом дослідження стали архівні матеріали. Це, найперше, фонд № 69, детальний огляд якого склав зміст даної роботи. А також відомчий архів технікуму з особових справ, який зараз зберігається в університеті.

Отже, як бачимо, і історія архівного фонду № 69, і історія Крюківського машинобудівного технікуму на рівні окремих досліджень ніким не опрацьовувалися. Тож ми ставимо собі за мету: вивчення архівного фонду № 69 як головного джерела дослідження історії Крюківського машинобудівного технікуму.

Виходячи з поставленої мети, головними завданнями вважаємо:

1) дослідження історії архівного відділу Кременчуцької міської ради та законодавчих актів, що регламентують його діяльність;

1) вивчення особливостей формування архівного фонду № 69;

2) виділення головних етапів розвитку Крюківського машинобудівного технікуму за 1944 - 1997рр.;

3) на основі документів фонду № 69 проаналізувати головні напрями основної діяльності Крюківського машинобудівного технікуму (розвиток матеріально - технічної бази, науково - методичної, навчально - виховної);

4) на основі документів фонду № 69 прослідкувати особливості діяльності громадських організацій технікуму - студентської профспілки та профспілки працівників технікуму;

5) дослідження умов роботи та збереженості матеріалів у архівному відділі (електробезпека та пожежна безпека);

6) за допомогою працівників архіву виявити недоліки та прорахунки в роботі архіву та розробити рекомендації щодо їх усунення та подолання на основі новітніх досягнень сучасних інформаційних технологій.

Розкриттю сформульованих завдань та досягненню поставленої мети підпорядкована структура диплому. Вона включає вступ, 4 розділи, кожен з яких закінчується короткими підсумками, та загальних висновків.

У вступі дається повна характеристика структури дипломної роботи: актуальність, мета, обєкт, предмет, методи дослідження, завдання, новизна, наукове та практичне значення і складається із пяти сторінок.

В основній частині згідно з завданнями, які ми поставили перед собою, були опрацьовані матеріали, написано 4 розділи, 115 сторінок.

У висновках підведено підсумок всієї роботи, яка була проведена: обєкт і предмет дослідження проаналізований і вивчений, поставлені завдання виконані, результати досліджень зроблені, новизна, наукове та практичне значення визначені.

Основний зміст доповнює перелік документальних та літературних джерел, що нараховує 71 позицію, альбом ілюстрацій та додатки.

Наукова новизна роботи - вперше здійснюється спроба наукового дослідження фонду № 69 “Крюківський машинобудівний технікум”, визначаються особливості розвитку цього навчального закладу, виділяються історичні етапи його розвитку за матеріалами архівного фонду.

Наукове та практичне значення - результати дослідження архівного фонду можна використати як основу для написання монографії з історії Крюківського машинобудівного технікуму в лекційній і в пропагандистській роботі, як допоміжний матеріал для створення експозиції музею історії КДПУ імені Михайла Остроградського.

Делись добром ;)